надевать шляпу

hat (надевать шляпу)

bonnet (нахлобучить шляпу, тушить, надевать шляпу)

1) gener. (sich D) den Hut aufsetzen

2) obs. bedecken

gener. cubrirse, tocarse

gener. se coiffer

gener. incappellarsi (на себя), coprirsi, incappellare (íà+A)

1) General subject: settle hat on head

2) Makarov: settle (one's) hat on (one's) head

colloq. den Hut abbehalten

несов φορώ, βάζω, περνῶ:

надёвывать, надеть

1) (об одежде, предм. туалета) вдягати, вдягти и вдягнути, надягати, надяг(ну)ти, надівати, надіти що на кого, на що, (на себя) убирати, убрати на себе що, убиратися, убратися в що, (на кого-л. другого) убирати, убрати кого в що, (о мног.) повдягати, понадягати, понадівати, повбирати, повбиратися; (об обуви) взувати, взути, назувати, назути, обувати, обути що, (пров.) вступати(ся), вступити(ся) в що; (себе на ноги) узуватися, узутися, обуватися, обутися, вбуватися, вбутися в що, (о мног.) повзувати, поназувати, поо[пов]бувати, повзуватися, пообуватися. [Маланка вдягла кожушанку (Коцюб.). Ніч удягла з зірками пишні шати (Грінч.). Став він свиту надягати (Глібів). Жупан надівають (Шевч.). На вибранця свого надів плащ своєї любови (Франко). Понадівав на їх ксьондзівську одежу (Чуб. II). Скидай з себе свої лати, вбирай дорогії шати (Голов. I). Вибрав ризи що-найкращі, на себе вбирає (Рудан.). Калоші забула взути (Коцюб.). Назувай постоли (Коцюб.). Червоні чоботи обула (Котл.). Вступив я в чоботи, вийшов з хати (Липовеч.)]. -ть венок - накладати, накласти вінок. [Дівчата літом накладають на голови вінки (Звин.)]. -ть кольцо на палец - надівати, надіти каблучку (обручку) на палець, (с одного пальца на другой) передівати, передіти каблучку (обручку). [«А де перстінь?» - «Переділа на другий палець» (Звин.)]. -ть очки - накладати, накласти, надівати, надіти окуляри. [Не встиг накласти окуляри (Коцюб.). Надівши сині окуляри (Н.-Лев.)]. -ть передник - підв'язувати, підв'язати, обпинати, обіпнути и обіп'ясти хвартух (попередник), запинатися, запнутися и зап'ястися, обпинатися, обіпнутися и обіп'ястися хвартухом (попередником), заперізуватися, заперезатися хвартухом (попередником). [Ой, фартушок обіп'яла, чоботоньки взула (Гол. I)]. -ть перчатки - надівати, надіти рукавички. -ть чистое бельё - надягати, надяг(ну)ти, брати, взяти чисту білизну (чисте шмаття), брати, взяти білу сорочку, брати сорочки; срв. Менять (1) бельё. [Треба сорочку білу взяти (Г. Барв.)]. -ть шляпу, шапку - надівати, надіти, (реже) надягати, надягти, накладати, накласти капелюха, шапку, (о мног.) понадівати и т. п. капелюхи, шапки. Надёванный - (об одежде) вдяганий, надяганий, надіваний, убираний; (об обуви) взуваний, назуваний. [Черевички нові, ще не назувані (Свидниц.)];

2) (накладывать, наволакивать оболочку) накладати, накласти, (натягивать, покрывать) напинати, напнути и нап'ясти, (нацеплять) начі[е]пляти и начі[е ]плювати, начепити, (насаживать) насаджувати, насадити, настромлювати, настромити, (о мног.) понакладати, понапинати, почі[е]пляти, поначі[е]плювати, понасаджувати, понастромлювати що на що. [Уздечки не напнуть на його (на коня) (Греб.). Почепив на плечі торбу (Коцюб.) Настромивши губку на тростину, піднесли до уст його (Біблія)]. -ть наволоку на подушку - убирати, убрати подушку (у пошивку), натягати, натяг(ну)ти, надівати, надіти, наволочувати, наволочити пошивку на подушку. [Вбери подушки! (Брацл.). Треба нову наволочити пошивку (Звягельщ.)]. Надетый -

1) вдягнений, надягнений, надітий, убраний, повдяганий и т. п.; взутий, назутий, обутий, повзуваний и т. п.; накладений; передітий; підв'язаний, обіпнутий. [Сорочка на ньому біла, мов-би тільки нині рано вбрана (Франко)];

2) накладений, напнутий и нап'ятий, начеплений, насаджений, настромлений, понакладаний и т. п. -ться - надягатися, надяг(ну)тися, понадягатися; бути надяганим, надягненим, понадяганим и т. п. [Ця суконька надягається через голову (М. Грінч.). Чобіт малий - не назувається (Київщ.), не набувається (Сл. Гр.)].

* * *

несов.; сов. - над`еть

1) ( что - одежду) надяга́ти, надягну́ти и надягти́, -дягну, -дягнеш, удягати, удягну́ти и удягти́, надіва́ти, наді́ти (що); ( одеваться) убира́тися, убра́тися (уберу́ся, убере́шся) и мног. повбира́тися (в що), убира́ти, убра́ти и мног. повбира́ти (що); ( натягивать) напина́ти, напну́ти и нап'я́сти, -пну, -пне́ш и мног. понапина́ти (що), понапина́тися (чим); (сов.: нацепить) почепи́ти, -чеплю́, -че́пиш (що); ( фартук) обпина́ти, обп'я́сти (обіпну, обіпнеш) и обіп'я́сти и обіпну́ти (що)

2) ( что - обувь) взува́ти, взу́ти и мног. повзува́ти, назува́ти, назу́ти; озува́ти, озу́ти и мног. поозува́ти (що)

3) (вставлять, укреплять что-л. на чём-л.) надіва́ти, наді́ти, -ді́ну, -ді́неш и мног. понадіва́ти

1) gener. (с трудом) anbringen, anschnallen (коньки, лыжи и т.п.), anstecken (кольцо), antun (что-л.), anziehen (одежду), aufgürten, aufsetzen (головной убор, очки), aufstecken, auftun (шляпу), umhängen (напр., пальто на кого-л.), umschlagen, umschnallen, (наскоро) umwerfen, ziehen, anlegen, (быстро) anstreifen, auftreiben, streifen, umlegen, (небрежно) aufstülpen, darunterziehen, umbinden (фартук, галстук, наручные часы), vortun, (быстро) überstreifen, überziehen (что-л. поверх чего-л.)

2) colloq. anbringen, umnehmen, vornehmen (фартук, маску)

3) obs. auftun (шляпу, очки)

4) eng. anziehen, auflegen (ремень на шкив), aufmontieren, aufziehen

5) textile. aufschieben (напр., патрон на веретено), aufstoßen

6) food.ind. stülpen

7) textiles. aufstoßen (петли на иглы)

8) weld. aufschieben, auftreiben (под давлением)

1) gener. blöcken (обувь, шляпу)

2) textile. einleisten

• лыжи, коньки

• напр: одежду

• напр: шляпу

• одежду

• одежду

• felvenni

* * *

несов. - надева́ть, сов. - наде́ть

1) felvenni, felölteni

2) ( очки) feltenni; (перчатки и т. п.) felhúzni

3) ( одевать) ( на кого) ráadni ( vkire)

gener. enformer (шляпу и т.п.)

1) на себя одежду, обувь, перчатки ánziehen zog án, hat ángezogen, тж. sich (D) ánziehen ↑; шапку, шляпу, очки áuf|setzen (h); шарф, галстук úmbinden band úm, hat úmgebunden что л. A

2) лыжи án|legen (h) что л. A

3) наволочку на что л. bezíehen bezóg, hat bezógen что л. - не переводится, на что л. → A

bonnet (нахлобучить шляпу, тушить, надевать шляпу)

clap a hat on one's head (нахлобучить шляпу)

slap a hat on one's head (нахлобучить шляпу)

1. noun

1) шляпа; шапка; high (или silk, top, stove-pipe) hat цилиндр; squash hat мягкая фетровая шляпа

2) mining верхний слой

3) mining слой породы над жилой

hat in hand подобострастно

to take off one's hat to smb. преклоняться перед кем-л.

to send (или to pass) round the hat пустить шапку по кругу, собирать пожертвования

his hat covers his family он совершенно одинокий человек

to talk through one's hat хвастать; нести чушь

to put the hat on my misery в довершение всех моих несчастий

to keep smth. under one's hat держать что-л. в секрете

to throw one's hat in(to)

the ring

а) принять вызов;

б) заявить о своем участии в состязании

2. verb

1) надевать шляпу; they were hatted они были в шляпах

2) снимать шляпу (перед кем-л.)

3) austral. работать в одиночку, без помощников

* * *

(n) шляпа

* * *

* * *

* * *

шляпа

шляпу

* * *

1) шляпа, шляпка; шапка; головной убор

- cocked hat

- opera hat

2) = cardinal's hat, = red hat кардинальская шапка; кардинальский сан

3)

а) слой сливок, отстоявшихся на парном молоке

б) горн. слой породы над жилой

4) бот. шляпка гриба

••

- bad hat

- black hat

1)

а) покрывать голову; надевать шляпу

б) класть шляпу на сиденье, стул или кресло (в кино, театре), чтобы показать, что оно занято

2) возводить в кардинальский сан

3) производить или поставлять головные уборы

4) австрал. работать в одиночку